Цікаве про українську кухню

       Побутує думка, що трипільська культура заклала фундамент  українським кулінарним традиціям  ще понад 7 тисяч років тому ! У ті прадавні часи   наші пращури  навчилися випікати  хліб, який протягом тисячоліть був  «усьому головою». Первинно він був прісним, потім навчилися виготовляти закваску. Особливо духмяним є хліб з житнього борошна.  Перші вироби готувались саме з нього. Звісно, в різних регіонах України до нього додавали різні інгредієнти, що сприяло неймовірному розмаїттю видів хліба. 

Перші страви:

Борщ

Борщ є символом української кухні, перша і єдина, яка уже на розгляді в ЮНЕСКО, для включення у список Нематеріальної культурної спадщини України. Саме борщ , згідно проведеного опитування, більшість українців визнають  улюбленою стравою національної кухні. До слова , така  думка живе  не тільки серед українцв: CNN включили борщ до 20 найсмачніших супів у світі!

Капусняк

    Українці, які мешкають  у центральних регіонах України, вважать капусняк свєю традиційною першою стравою. Її "родзинкою" є кислуватий смак, що отримується завдяки квашеній капусті. Рецепти капусняка варіюються у залежності від регіону і сезону.  Його варять пісним, вегетаріанським, рибним, грибним тощо. Класичний капусняк містить капусту, моркву, цибулю, картоплю, пікниці (ковбаса з яловичини та свинини), гриби та спеції.

Окрошка

Історики вважають, що окрошка виникла у  часи Середньовіччя, коли після хрещення Русі, князь Володимир наказав роздати людям «їжу, мед і квас», хоча достеменно невідомо де і коли виникла ця страва. Квас поширився серед населення, а згодом став основою для цього смачного холодного супу, в який додавали хліб і зелень. Зараз окрошка – традиційна страва Східної України. Єдиного рецепту не існує. Але окрошку готують з огірків, зеленої  цибулі, редьки, квасу, а решту господині додають за власним смаком. 

Цікавий факт: називати цей суп окрошкою почали лише на початку ХХ століття через те, що всі інгредієнти потрібно було кришити.

Другі страви:

Вареники

Цікавий факт: Вареники це блюдо якому єврейський поет Саул Черніхівський присвятив вареникам  поему та музичну ідилію, про які згадував у «Енеїді» M.Котляревський та у «Вії» M.Гоголь. За однією з версій вареники, що раніше звалися «вараніки», ще в дохристиянські часи були відомі, а за іншою - страва походить від турецьких «дюш-варів».

Готують вареники з прісного тіста, а начинка може бути найрізноманітнішою. Традиційними вважалася картопля, цибуля, шкварки, сир, вишні, чорниці. На Чернігівщині додають шкварки, на Закарпатті – бринзу, на Поліссі – товчену квасолю. Відомі навіть варіанти начиняти страву папороттю, редькою або борошном зі смальцем.

З українськими варениками пов’язані багато народних звичаїв і традицій: їх ототожнювали з Ясним Місяцем і використовували як жертовну їжу; процес замішування тіста означав зародження світу, а начинка – продовження роду; їх приносили породілі, їли під час жнив та коли народжувала корова, щоб теля було здоровим. На варениках дівчата гадали на Андрія, а на Старий Новий рік готували страву з сюрпризом, ховаючи у начинку щось неочікуване (гудзик, квасолину, перець тощо). 

Цікаві факти: вареник - символ канадського міста Глендон, тут йому навіть встановлено пам’ятник заввишки 9 метрів. В Україні пам'ятник варенику був в Черкасах, але в 2013 році його демонтували. Того ж таки 2013 року у Буковелі зліпили найбільший у світі вареник зі снігу.

Куліш

Куліш був улюбленою стравою відважних українських козаків та чумаків. Його часто готували на обід в походах (звідси інша назва «польова каша») або вдома на сімейну вечерю. Куліш готується з пшона з додаванням картоплі, моркви, сала, цибулі та зелені. Але знову ж таки залежно від регіону рецепти страви різнилися: на Чернігівщині та Полтавщині готували гречаний куліш, а на Південному Поділлі – кукурудзяний, на Правобережному Поліссі куліш могли варити на молоці, сироватці або маслянці. Справжній куліш мав бути густим, а не таким, у якому крупина за крупиною ганяється з дубиною. 

Цікавий факт: вважається, що куліш корисний для профілактики онкозахворювань.

Банош

Банош – одна з найпопулярніших страв галицької кухні, яку на Закарпатті готують дуже часто, по кілька разів на тиждень. Справжній банош має бути приготований у чавунному  великому казані на відкритому вогнищі з кукурудзяної крупи на овечій сметані або вершках, які 3 дні зберігаються в коморі. Заправляють готовий банош свіжою бринзою, білими грибами або шкварками. Помішувати кашу можна тільки дерев’яною ложкою і тільки в одну сторону.

Цікавий факт: усі страви, пов’язані з використанням продукції вівчарства, повинні готувати чоловіки. Тому приготування баноша теж чоловіча справа.

Цікавий факт: на Рахівщині банош називають «вічним двигуном» за його поживність і здатність надовго наситити цілу родину.

Голубці

Свої варіанти  голубців має ціла низка країн, і  досі ведуться дослідження з приводу етимології та походження цієї страви. В Україні голубці давно вже вважаються традиційною стравою, але їх приготування і статусність відрізняється залежно від регіонів. Так, наприклад, на більшості території країни голубці вважалися буденною звичною  стравою, а от в деяких районах Правобережжя - святковою.

Голубці готуються з капустяного листя (запарене або квашене) з різними начинками. Спочатку як начинку використовували фарш з крупи (кукурудзяної, пшона, рису або гречки залежно від регіону); смаженої цибулі і шкварок. М’ясо додавали лише на свята. Тушкували голубці у печі з м’ясним бульйоном, сметаною або квасом.

Цікавий факт: у різних регіонах України голубці мали різний розмір. На Лівобережжі і в Південних областях їх робили великими з цілого листа капусти, а от в Західних-  лист капусти розрізали на кілька частин, а тих, хто так не робив ,вважали лінивими господинями.

Деруни

Деруни – це традиційні українські картопляні оладки, смажені на соняшниковій олії , які  особливо популярні в Східних та Північних областях. У залежності від регіону вони ще можуть називатися кремзликами, тертюхами, рисилованиками, терчаниками тощо. Головним інгредієнтом є «дерта» картопля, до якої додають цибулю, трошки борошна, яйце та сіль. 

Цікавий факт: традиційно деруни вважалися недільною стравою. Їх готували на сніданок або вечерю, а також іноді на свята, зокрема на Благовіщення. 

Котлета по-київськи

Україна, Росія, Німеччина, Франція та США  за право називатися батьківщиною цієї страви досі сперечаються. Сьогодні котлета по-київськи є гастрономічним символом Києва. Вважається, що вперше вона з’явилася в меню киян ще на початку 20 століття, але на певний період була несправедливо забута і відродилася уже в середині століття в київських ресторанах. Масового виробництва вона набула  уже в 60-х. Котлета по-київськи готується з ніжного курячого філе з рідкою начинкою з масла, свіжої зелені та спецій і обсмажується у панірувальних сухарях у фритюрі.

Цікавий факт: котлета по-київськи настільки популярна, що її не тільки готують у закордонних ресторанах під назвою Chicken Kyiv, а й включили до споживчого кошика у Великобританії.

Полтавські галушки

 Іноді можна почути, як галушку  називають королевою української кухні. Цю страву з вареного тіста у вигляді окремого блюда або інгредієнту для супу готовули по всій території України, але найбільш популярною вона стала саме на Полтавщині. Тут їй навіть встановили величний пам’ятник і проводять щорічно фестиваль на її честь. Для приготування смачних галушок тісто з борошна, солі та води рвалося або різалося. З нього формувалися кульки або квадратики, які відварювалися найчастіше на пару і потім додавалися в суп або подавалися окремо з шкварками, сметаною або смаженою цибулею у піст. Полтавські галушки подаються з вершковим маслом, часником, сметаною та відвареною куркою.

Цікавий факт: на Західній Україні існує своєрідна варіація галушок з додаванням вареної товченої картоплі, сиру та яєць. Їх називають палюшки.  

Закуски:

Сало 

Сало – один з найголовніших продуктів української кухні, "візитна картка України". Його вживають усіма можливими способами:  сирим, соленим, копченим, смаженим,вареним, і навіть у  шоколаді, з хлібом, часником, цибулею, зеленню. 

У сала є безліч корисних властивостей, зокрема здатність запобігати атеросклерозу, виводити токсини, полегшувати похмілля тощо.

У 2011 році у Львові відкрили єдиний у світі музей сала. Саме тут можна скуштувати сало в шоколаді та ще 35 видів цього продукту.

Цікавий факт: найсмачнішим вважається сало свиней, яких годують жолудями.

Шовдар

Шовдар – це м’ясний делікатес Закарпаття , який готують на великі свята, зокрема на Великдень.  Кожен  господар має свій  унікальний рецепт, але для класичного шовдаря потрібно густо натерти масний свинячий окіст селітрою, цукром, сіллю та спеціями і на 3 тижні помістити в діжку, засипавши його сіллю. Потім сало  очищається від солі і на 3 дні поміщається в коптильню. Готовий шовдар нарізають тоненькими скибочками і їдять сирим, вареним або смаженим.  

Полядвиця 

Ще одна західноукраїнська м’ясна закуска – полядвиця. Це  вирізка  зі стегнової частини свині, теляти чи коня, що особливим чином маринована і пров’ялена. Сьогодні процес приготування значно спростився, але досі займає до 2-х тижнів.

Холодець

Холодець  – це смачна холодна страва з м'яса, яку роблять ще з часів Київської Русі. Раніше його готували переважно на зимові свята, зокрема Різдво. Для того, щоб страва загусла, використовували хрящі й кістки, але з винайденням желатину це робити перестали. У більш сучасних рецептах з’явилися додаткові інгредієнти: гриби, яйця, шинка, спеції. Класичний український холодець готується з будь-якого м’яса, цибулі, моркви, часнику та духмяних спецій.

Квашена капуста

Квашена капуста є традиційним слов’янським продуктом, хоча в різних варіантах він є і в інших національних кухнях. 

Вона відома здавна, ймовірно, ще з часу першого знайомства народів Східної Європи з білокачанною капустою. Вирощування цього невибагливого овоча досить швидко і широко розповсюдилось в нечорноземних регіонах, де він був чи не найголовнішою культурою. Для того, щоб заготовлена восени капуста довше зберігалась, люди почали застосовувати спосіб квашення. 

Беззаперечна користь квашеної капусти стане зрозумілою й очевидною, якщо ми проаналізуємо її склад.

Квашена капуста містить  вітамін U (21 мг на 100 г продукту), а також тартронова й фолієева кислота (22 мкг – це дуже висока концентрація). Вітамін С – 45-60 мг на 100 г продукту – представлений в 2 формах: у вигляді аскорбінової кислоти (вільна форма вітаміну С) і аскорбіногена (зв’язана форма).

Капуста багата на вітамін К, холін, інозит. Серед органічних кислот найбільше в корисній квашеній капусті яблучної кислоти.

Харчова цінність

Квашена капуста містить 1,1-2,3% білків, 0,1% жирів, 7% вуглеводів, клітковини, пектинових речовин.

На 100 г продукту: калорійність 19 ккал, білки 1,8 г, вуглеводи 4,5 г, жири < 0,1 г.

Інші живильні речовини у квашеній капусті: вітамін Р – 300 мг; каротин – 0,06%; вітамін В6 – 0,1-0,14 мг; РР -0,34-0,74 мг; В1 – 0,03 мг; В2 – 0,04-0,07 мг; калій – 185 мг; кальцій – 48 мг; залізо – 0,6 мг; цинк -0,4 мг.

У квашеній капусті добре зберігаються лікувальні й живильні властивості білокачанної капусти, завдяки чому вона є цінним джерелом біологічно активних речовин.

Користь для здоров’я

   Унікальність квашеної капусти  у  тому, що в ній сполучаються властивості пребіотика і пробіотика. Відомо, що пребіотики сприяють утворенню власної мікрофлори в кишечнику, а пробіотики – це комплекс “готових” мікроорганізмів, необхідних кишечнику.

1. Покращення травлення. Органічні кислоти, які є в квашеній  капусті, запускають травні процеси при зниженій кислотності шлункового соку, підвищують секреторну й моторну діяльність шлунка та кишечнику, корисні при хронічних запорах, сприяють розвитку нормальної мікрофлори при дисбактеріозі.

Молочна й оцтова кислота, яких багато у квашеній капусті, придушують гнильні бактерії і санують кишечник.

Крім того, квашена капуста зміцнює зуби і ясна. Вона має протизапальну і знеболюючу дію, є гарним профілактичним засобом проти цинги й кращим засобом при диспепсії.

2. Зміцнення імунітету. Наявність великої кількості про- і пребіотиків і життєво необхідних вітамінів, квашена капуста корисна людям , які часто хворіють при сезонних епідеміях ГРЗ. Зрозуміло, що вона корисна і для профілактики застуд і вірусів.

3. Зниження ризику розвитку деяких видів рака й ішемічної хвороби серця. Справедливості заради потрібно  сказати , що ці дані не підтверджені багатобічними науковими дослідженнями. Але й не спростовані. Відповідно до них, флавоноїди здатні знижувати рівень холестерину (що зменшує ризик ІХС), а ізотиоцианати – запобігати раку  товстого кишечнику, молочної залози, печінки й легенів.

4. Квашена капуста корисна при метаболічному синдромі, ожирінні, цукровому діабеті. І вона дуже ефективна в складі дієт для схуднення, з огляду на те, що калорійність капусти складає 25 ккал на 100 г продукту.

Крім цього, лікувальні й корисні властивості квашеної капусти доповнюються властивостями плодів і овочів, з якими вона готується. Так, морква збагачує квашену капусту каротином, яблука вітаміном Р і каротином, а брусниця й журавлина – великою кількістю бензойної кислоти, що володіє протимікробними властивостями.

Якщо ви в процесі готування квашеної капусти додасте лавровий лист, перець, кмин і аніс, ви підсилите її багатьма цінними фітонцидами й ефірними оліями, що згубно впливають на мікроби і збуджують виділення травних ферментів.

Розсіл

При повільному травленні, зниженій кислотності шлункового соку квашену капусту необхідно вживати, ретельно здрібнивши і добре пережовуючи, і навіть тоді вона може викликати здуття живота. У цих випадках її рекомендується заміняти розсолом.

Лікувально й дієтично розсіл цінний тим, що при квашенні капусти частина вітамінів (С, В2, РР) та інших цінних живильних речовин переходять у розсіл. У той же час у розсолі відсутня груба клітковина, що викликає іноді болі і здуття шлунка й кишечнику.

Розсіл – унікальний лікувальний і загальнозміцнювальний засіб, що діє на організм людини ідентично квашеній капусті, але  значно м’якше. Він підсилює відділення жовчі, стимулює роботу підшлункової залози, рекомендується як вітамінний напій.

Розсіл, особливо у весняний час, є одним із кращих джерел вітаміну С.

Капустяний розсіл досить популярний у народній медицині. Ось кілька рецептів, що пройшли випробування часом:

При цукровому діабеті сік капусти міксують  із соком лимона.

При застудних захворюваннях і високій температурі капустяний сік заповнює втрату рідини в організмі. П’ють його розведеним теплою водою (1:1) до повного зцілення.

Капустяний розсіл має в народі репутацію потужного противиразкового засобу. Вважається, що він допомагає при виразці, не в стадії загострення. Є свідчення повного зцілення хворих, які приймали по 1/3 склянки 3 рази на день протягом 3 тижнів. Якщо у вас загострення або запущена хвороба, капустяний розсіл тільки зашкодить.

Протипоказання

Через високий вміст органічних кислот квашена капуста протипоказана хворим з підвищеною кислотністю шлункового соку, виразковою хворобою шлунка й кишечнику (!), захворюваннями печінки та підшлункової залози (припустима некисла в невеликій кількості).

Через наявність солі цей продукт потрібно з обережністю вживати людям, які страждають гіпертонією і захворюваннями нирок. У цих випадках капусту рекомендується попередньо відмивати від розсолу холодною водою або готувати без солі.

Не рекомендується капуста у великих кількостях і при захворюваннях щитовидної залози, оскільки є струмогенним продуктом.

Десерти:   

Млинці

Уявити перелік традиційних десертів української кухні без млинців просто неможливо. Ця страва поширена на території всієї України і відома ще з часів Київської Русі. Саме слово «млинець» означало коржик із борошна. Для приготування млинців використовувалось гречане, пшеничне, кукурудзяне борошно, пшоно, крохмаль або навіть манна крупа. Обов’язковими інгредієнтами є також молоко та яйця. Млинці можна їсти без нічого або додавати начинку. Останній варіант називають налисники. Серед найпоширеніших солодких начинок використовують ягоди, сир, мак та яблука. У деяких регіонах, наприклад на Чернігівщині, млинці, начинені сиром або маком, ще додатково запікалися в печі у вершковому маслі.

Цікавий факт: наші предки асоціювали випечені млинці з Сонцем і пов’язували з богом плодороддя – Ярилом. Млинці й досі є традиційною стравою на свято Масляної.

Гомбовці

Гомбовці – це традиційний смачний десерт закарпатців. Це пиріжки з тіста з сиром, манки, яєць та цукру, обвалені в панірувальних сухарях, приготовлені на пару. Гомбовці можуть бути з начинкою (фруктовою чи ягідною) або без. Подаються зазвичай з солодким сметанним соусом.

Цікавий факт: гомбовці мають майже ідентичний аналог в китайській традиційній кухні – баоцзи. 

Галицький сирник

Галицький сирник – улюблений десерт , яким пишаються львівські господині і кав’ярні, рецепт приготування якого популяризований у 1961 році завдяки старанням Дарії Цвек. Традиційний галицький сирник готується з перетертого сиру, яєць, вареної картоплі або манки, цукру і масла. Також додаються родзинки або в’ялені вишні. Такий готовий сирник поливають шоколадною глазуррю.

Цікавий факт: сьогодні існує понад 30 рецептів приготування львівського сирника.

Кисломолочний сир

Цей продукт для тих, хто дотримується здорового харчування, стежить за фігурою , дбає про своє здоров'я та й просто любить смачно поїсти. Смакуйте ним вже сьогодні.

1. Кисломолочний сир — це велика кількість  вітамінів та корисних мікроелементів.

Кисломолочний  сир містить значну кількість фосфору і кальцію (це важливо  для здоров'я кісток), селену (для щитовидної залози), вітамін В12 (для здорової нервової системи), рибофлавіну або вітаміну В2 (метаболізм), вітаміну А (для зору та хорошого стану шкіри), калію (елемент, який необхідний для роботи серця, нирок, мозку і м'язових тканин), а також заліза, магнію і деяких інших вітамінів та мікроелементів.

2. Кисломолочний сир — це натуральний продукт без будь-яких домішок.

У нашій країні кисломолочний сир — це звичний нам смачний продукт, який готували в домашніх умовах наші бабусі. Для його виробництва  не потрібні ніякі консерванти і синтетичні добавки.

3. Кисломолочний сир — незамінний продукт для тих, хто дбає  про  фігуру

У ньому  є велика кількість корисного білка і мало калорій (84 калорії в сирі жирністю 0%). Було проведено дослідження, яке тривало рік: протягом цього року група людей споживали високобілкові продукти, такі як сир, і обмежили  кількість шкідливих висококалорійних продуктів у своєму раціоні. Результати дослідження вразили: люди, які дотримувалися такої дієти, змогли схуднути. Крім того відомо, що високобілкові продукти (зокрема, з вмістом кальцію) допомагають довше не відчувати голод , а отже — менше їсти.

4. Кисломолочний сир корисний  тим, хто хоче наростити м'язову масу

Кисломолочний сир та інші продукти з високим вмістом білка (наприклад, білкова Закваска PRO«Яготинська») допомагають наростити м'язову масу. Тому багато спортсменів споживають  кисломолочний сир перед сном.

5. Кисломолочний сир ідеальний для тих, хто боїться зайвої  ваги.

Якщо повечеряти кисломолочним сиром, то ви довше зможете зберігати ситість, і менше з'їсте зранку. Крім того, сир (за рахунок вмісту білка казеїну) прискорює метаболізм і збільшує витрати енергії в стані спокою. Ще один бонус: в кисломолочному сирі міститься амінокислота триптофан, яка знижує тривожність і покращує сон.

6. Кисломолочний сир для тих, хто полюбляє солодкі смаколики.

Уявімо , що  вам не потрібно стежити за фігурою і ви полюбляєте  ласувати смачненьким, кисломолочний сир — продукт саме для вас. З ним можна готувати смачні насичені фруктові коктейлі, смузі, муси та багато іншого. Наприклад, для сніданку можна зробити молочно-кавовий смузі з сиром, або додати кисломолочний сир в будь-який фруктовий смузі (він там буде доречний), або ж навіть зробити сирне морозиво. Варіантів безліч — аби лиш  фантазія.

7. Сирні десерти нашвидкоруч

Якщо у вас зовсім  немає можливості готувати, а дуже хочеться поласувати чимось смачненьким, то чудово в нагоді стануть солодкі сирки. Сьогодні в асортиментах магазинів можна знайти смачні сиркові десерти з ароматною ваніллю, з курагою, з родзинками, з  різноманітними фруктовими добавками.

8. Кисломолочний сир 

Кисломолочний сир є чудовою начинкою. З  ним можна готувати млинці (всім відомі налисники), сендвічі та бутерброди, фруктові та овочеві салати, випічку (наприклад, гарбузовий пиріг), заправка для салатів, діп-соуси, яєчню і омлети, лазанью, касероль, кіш та багато інших смачних страв.

9. Кисломолочний сир - дуже корисний продукт для  дітей.

Зовсім маленьким діткам  кисломолочний сир давати можна з 6 місяців, і обов'язково «дитячих» торгових марок. Важливо, щоб дитячий сирок (як і інша дитяча продукція) виготовлявся на обладнанні закритого циклу — тобто такому, де втручання людини мінімальне.

Крім того, для маленьких діток виготовляються смачні та корисні  сирні пасти з фруктів і овочів: чорниці, малини, яблука, персика, моркви, гарбуза. Виняток становить банан — по-перше, цей фрукт не викликає алергії, а по-друге, відмінно підходить в якості першого прикорму для малюків. Бажано, щоб сирна паста для зовсім маленьких була виготовлена ​​на основі фруктози (для її засвоєння не потрібен інсулін), без сахарози.

10. Приготувати кисломолочний сир дуже просто, можна навіть в домашніх умовах.

Процес створення кисломолочного сиру елементарний і, при бажанні, його можна зробити навіть в домашніх умовах. Більш того, для виробництва сиру не потрібні ніякі консерванти і синтетичні добавки. У домашніх умовах сир можна зробити як з молока, так і з ряжанки.

Київський торт

Ще один гастрономічний символ Києва , але цього разу солодкий – "Київський торт". Над його непростою рецептурою кондитери-професіонали  фабрики імені Карла Маркса працювали роками.  Її запатентували лише в 1973 році, і досі справжні секрети приготування знають  лише працівники фабрики Roshen, що стала наступницею Карла Маркса. Основою торта є коржі на заквашених білках з додаванням цукру, борошна та горішків. Крем готується з масла, яєць, молока та цукру з додаванням какао й коньяку. 

Цікавий факт: раніше кожен кондитер мав свій особливий «кремовий почерк», але згодом малюнки уніфікували, щоб уникнути підробок.

Київський торт кілька разів отримував  різні нагороди на престижних радянських кондитерських конкурсах. 

Цікавий факт: за радянських часів придбати  "Київський торт" можливо було лише в Києві ,  відстоявши в черзі з 4-ї ранку. 

Напої:

Узвар

Протягом  багатьох століть узвар залишається одним з найпоширеніших традиційних напоїв на всій території України. Його готують з сушених ягід: груш, яблук, слив, вишень, чорниць, у південних регіонах додавали ще абрикоси. 

Цікавий факт: узвар вважається другою за значущістю стравою на свято Різдва після куті.

Кисіль

Кисіль – цей густий традиційний ягідний напій . Зазвичай подавався в кінці застілля, тому його ще називали вишибалою, виганяйлом або розгоном.

Компот

    По всій території України готують фруктові та ягідні компоти з сушених, свіжих чи заморожених фруктів та ягід. Використовують один вид плодів або міксують. Традиційними для України є компоти з яблук, суниці, вишні, малини, абрикос, слив, винограду.

Квас

Квас - один із найстаріших українських напоїв. Перші згадки про нього датуються ще 989 роком. Значного поширення, особливо на території Центральної України, набув буряковий квас, який виник як спосіб зберігання буряків в спекотну  літню погоду. Буряк ферментували за допомогою додавання житнього хліба (зараз це можна зробити за допомогою цукру або дріжджів) і зброджували у діжках під важким гнітом. 

Настоянки

Цей напій виник ще в  далекому 15 столітті з появою горілки і вважався досить елітним. Його готували по всій території України способом настоювання ягід, коріння або трав на 20% горілці. Найпоширенішими українськими настоянками є калганівка, хріновуха, медовуха, варенуха, полинівка.

Медовуха 

Різні напої на основі меду – це найдавніші алкогольні напої відомі в національній кухні. Їх готували ще за часів Київської Русі і надавали їм  особливого сакрального значення. Ними ділилися з богами і порівнювали з річками містичного  потойбіччя, де течуть медово-молочні води.

Перші меди готувалися десятки років, але через деякий час до медово-ягідної суміші почали додавати хміль, щоб прискорити процес бродіння.

Цікавий факт: існувала  цікава традиція на весілля дарувати молодятам діжку меду, яку вони повинні були  випити за перший місяць подружнього життя. Імовірно, звідси походить термін «медовий місяць».

Горілка

Горілка з’явилася в Україні орієнтовно у 15 столітті і називалася «гарячим вином», «хлібним вином», бо робилася із зернових. Назва «горілка» виникла вже у 18 столітті через те, що для перевірки вмісту спирту в напої, його підпалювали, тобто напій горів. Традиційна українська горілка виготовляється з пшениці та цукру і має стандарт міцності 40%.

Цікавий факт: за кордоном горілкою часто називають українську настоянку, в яку додавали   перець – перцівку.  

Спотикач 

Спотикачем називають традиційну смачну українську солодку настоянку з різними спеціями міцністю 30 градусів. Це  суміш спецій (гвоздики, кориці, шафрану, ванілі, мускатного горіха), які 2 тижні настоюються на горілці.

Список цікавих українських страв і наших  кулінарних традицій можна продовжувати дуже довго. На щастя, зараз інтерес до відродження і популяризації автентичних страв стрімко зростає. Відкривайте смачну Україну в подорожах та вдома, адже гастрономічна культура нації не менш важлива складова, ніж її історія чи мистецтво.